Енгус (Аенгус, Оенгус, Мак Ок) - бог юності та кохання у кельтській міфології

Енгус (Аенгус, Оенгус, Мак Ок) - бог юності та кохання у кельтській міфології. Син бога Дагди та Боанд. Над його головою завжди літали чотири гарні пташки (“поцілунки”) і коли вони співали, в серцях юнаків і дівчат зароджувалось кохання.

Дагда закохався в Боанд, дружину Елкмара. Це кохання було взаємне, але дівчина боялася розгнівати свого чоловіка. Тоді Дагда відправив Елкмара з дорученням, той мав повернутися ввечері і, щоб виграти більше часу, бог уповільнив рух сонця. Таким чином одна доба тривала аж дев’ять місяців, а від їх кохання народився Енгус. Мати назвала його Мак Ок - “молодий син” і після народження промовила: “Воістину молодий син! Зачатий на світанку і народжений після заходу сонця”. Ось так Енгус народився в день свого зачаття.

Одного разу Енгус спав цілий рік. Уві сні він побачив вродливу дівчину, яка стояла біля його ліжка. Але кожен раз, коли він намагався до неї доторкнутися, вона зникала. Енгус закохався у неї і, коли прокинувся, вирушив на пошуки, але ніяк не міг знайти свою кохану. Через це він страшенно засумував і захворів.

Дагда вирішив допомогти сину і через мудрого Бодба дізнався, що дівчину звуть Каер і вона донька Етала. Але той відмовився видавати доньку, що змусило піти на нього війною і взяти в заручники. Після цього виявилося, що Каер насправді - лебідь, і тільки одну добу на рік, під час свята Самайн, може перетворюватись на людину. А щоб взяти її за дружину, треба впізнати дівчину серед інших 150 лебедів на озері. Енгус пішов до озера і впізнав Каер, але тільки-но він до неї доторкнувся, як теж перетворився на лебедя. Разом вони, співаючи, полетіли у володіння Енгуса, а той, хто чув їх прекрасний закоханий спів, засинав на три доби.

Самайн або Савань - кельтське свято завершення сільськогосподарських робіт. Святкувалося воно 7 днів, пік свята завжди припадав на ніч з 31 жовтня на 1 листопада. За часів християнства свято було трансформовано і тепер його називають Днем Всіх Святих (Хелловін).

Енгуса зі святом Самайн пов’язує ще один міф. Дагда розподілив всі Сиди між племенами (туатами). Сиди - пагорби в Ірландії, які, на їх думку, були вмістилищем магічної сили і поєднували реальний світ з потойбічним. Разом з навколишніми родючими землями вони були володіннями окремих племен.

Енгус прийшов до батька на передодні свята Самайн та зажадав і собі Сид, але Дагда відмовив, бо не залишилося жодного вільного. Тоді Енгус попросив, щоб той віддав йому свій Сид Бруг на річці Бойне на одну добу. Дагда погодився і наступного дня попросив повернути свій Сид, на що син відповів: "В Самайн день та ніч означають вічність і час зникає". Батько признав аргументи сина і залишив йому Сид назавжди.

Бог Енгус зустрічається в багатьох кельтських міфах, пов’язаних з коханням. В них він завжди виступає на боці закоханих і всіляко намагається допомогти парі у вирішенні їх проблем. Інколи це вдається не до кінця і закінчується трагічно, але все ж таки бог має добру репутацію та ніколи не здається. Бо кохання для нього понад усе.