Хульдри - жіночі лісові істоти

Хульдра

Хульдри - жіночі лісові істоти з германо-скандинавського фольклору. Їх назва перекладається як “таємний” чи “прикритий”, мабуть, тому, що ці створіння намагалися приховати свою містичну природу. Описуються вони як прекрасні та спокусливі жінки з довгим золотим волоссям та короною із квітів на голові. Але від звичайних дівчат їх відрізняє наявність коров'ячого хвоста, який вони завжди ховають.

Зустріти Хульдру можна в горах чи лісі, коли вона пасе своїх корів, які, порівняно з домашніми, більших розмірів і дають більше молока. По переказам та казкам, Хульдра вабила до себе молодих неодружених чоловіків, які закохувалися в її чарівну вроду, спокушала і відводила далеко у гори жити зі своєю сім'єю. Повернутися додому було практично неможливо. Хоча, вірячи історіям, родичі просили священника бити в церковні дзвони чи самі ходили з дзвіночками по лісі, і тоді чари повинні були розвіятися і повернути зниклого назад.

Хульдри жили заможно

Хульдри належали до прихованого народу, можливо, тролів. Жили вони заможно: мали вдосталь їжі та одягу, багато корів і овець. Чоловіки, які зоставались з хульдрами та брали їх за дружин, жили щасливо до кінця своїх днів. Вважалося, що ці лісові істоти добрі до тих людей, які і до них відносяться з пошаною та не суперечать їм. А ось у випадку, коли чоловік намагався повернутися до людей, розлюбив свою дружину-хульдру чи погано з нею поводився, обличчя тієї ставало потворним, і вона могла нашкодити йому, а то й вбити. Могла так вдарити своїм коров'ячим хвостом, що позбавляла чоловіка і розуму, і слуху.

Хульдри боялися молитов

А якщо хульдру з чоловіком обвінчає священник, то у неї відпадає хвіст і за деякими міфами вона стає людиною. Тому кажуть, що ці істоти бояться молитов та вогню.

Хульдри співали і грали на арфі

Ці лісові спокусниці могли ще заманювати до себе чоловіків своїм чарівним співом та грою на арфі. Їм приписували здібність передбачати майбутнє, накладати закляття та змінювати вигляд.

Чоловічих істот з їхнього роду також зустрічають в скандинавському фольклорі і називають хульдрекалами. Описують їх дуже огидними та з великим носом.