Вили (віли, самовіли, самодіви, сивили, сужениці, сестрениці ) - богині долі

Вили (віли, самовіли, самодіви, сивили, сужениці, сестрениці ) - богині долі в слов’янській міфології. Присутні під час народження дітей, вселяють в них душу та визначають їх долю. Ще являлися богинями музики, поезії, танців і співів, дуже творчі та майстерні. На вигляд молоді, тендітні та вічно юні красуні з золотосяйними розпущеними косами. Вбрані в білі або майже прозорі сукні. Живуть в хмарах, лісах, водоймах та високо в горах. Вміють літати, через це в деяких джерелах їм приписують наявність крил. Мають магічні здібності до зцілення та навіть воскресіння померлих. Їм підвладні сили природи і різних стихій.

Давні слов’яни надзвичайно шанували Вил, приносили їм жертви та називали богинями, або білими богинями. Вони віщували життєвий шлях людині, наділяли вдачею, уміннями, натхненням і всілякими талантами. Особливо допомагали зневіреним і сиротам, а також могли лікувати душу та пророкувати майбутнє.

Не слід піддаватися їх вродливому і милому зовнішньому вигляду, серед них є як добрі так і злі, як мінливі так і жорстокі. Їх дуже легко образити або вивести з себе, інколи навіть простими безневинними діями, після чого вони покажуть свою ревниву, мстиву і безпощадну натуру.

Можуть одружуватись з смертними юнаками і тоді роблять їх щасливими на все життя. Від такого шлюбу народжуються діти з надприродними здібностями, але горе чоловіку який не буде поважати таку дружину чи зрадить. В такому випадку його чекають найжорстокіші покарання і шансу на прощення зовсім не буде.

Вважається, що Вил було тільки 30 і мали особисті імена - Дора, Додона, Мета, Пелідона, Пита, Яровила, Демовила, Ліповила та інші. Мешкали в лісах та горах, але також розповідається, що кожне велике місто мало свою Вилу покровительку, тому можливо, все ж таки, їх було набагато більше.

Народні уявлення про Вил дещо різнилися в залежності від регіонів проживання. Деякі приписували їм під довгими спідницями конячі або козлячі копита. Інші вважали, що вони можуть вбивати поглядом. Полюбляли танцювати на лугах і полях, витоптуючи там великі кола, але забачивши таких танцівниць, треба було скоріше тікати, бо якщо помітять то вб’ють чи зроблять німим. На таких місцях могли вирости колом гриби, а трава починала рости буйніше чи навпаки стати рідкою. Також є повір’я, що по таких місцях хороводів краще не ступати ногами, але причина не пояснюється. Проте, якщо Вили самі запросять когось до свого хороводу, то зроблять його мудрим і здібним до навчання, будуть піклуватися і захищати цю особу, а в деяких випадках, навіть, наділять здібністю віщування і передбачення. Таке особливе ставлення Вил, частіше за все, приписують до вродливих молодих чоловіків.

З іншого боку люди, вважали їх доброзичливими і тими хто лікував хворих. Ще вони зналися на цілющих властивостях рослин, зрощували ниви дощем і являлися покровительками рослин та дерев.

У більш старих оповіданнях Вил змальовували невагомими, тими хто ходить легко як тінь і літають у повітрі за допомогою крил. Стосовно останніх є навіть повір’я, що якщо відібрати у Вили крила то вона стане людиною. А якщо вкрасти одяг то вона підкориться і буде виконувати усі забаганки. Саме про це розповідається в одній польській казці про лебедину діву, там хлопець викрадає у Вили одяг і крила, а потім одружується з нею.

Якщо прослідити за усіма згадками в хронологічному порядку, то спочатку Вили були богинями на ряду з рожаницями і Мокошею. Дарували животворну вологу в виді дощу і роси, являлися покровительками джерел та уособленням хмар. Далі їх образ став менш значимим і став більше походити на грецьких німф, що уособлюють явища і сили природи. Існують припущення, що Вили це аналоги Сирен, в підтвердження цьому до нас дійшли прикраси з зображеннями Вил у образі крилатих красунь.

Ще одне припущення стверджує, що з часом Вили переосмислились і перетворилися на русалок. Їх функції і образ дуже схожий, а сама назва “русалки” пов’язується з народженням Вил від роси. Хоч “русалки” в такій назві у середньовічних рукописах не згадуються, але там існують чисельні згадки про “русалій”. Ще в підтримку цього припущення виступають твердження з тих регіонів де раніше розповідали про Вил, які заявляють, що їх більше немає, зникли і відлетіли на край світу чи в небо.