Мара - слов’янська богиня зла, ночі, жахів і хвороб

Мара - слов’янська богиня зла, ночі, жахів і хвороб. Також її вважали володаркою Підземного світу, повелителькою смерті і всіх нечистих сил. За однією з версій, є дочкою та дружиною Чорнобога, яка породила від Змія 13 дочок-хвороб, що ходять по світу і сіють хвороби та смерть.

Описували Мару по-різному. То вбрану повністю в чорне вбрання, то, навпаки, в білосніжне. Вона могла поставати у вигляді старої жінки чи вродливої та молодої. До речі, у більшості випадків її описують красунею, ще й приписують довгі чорні коси. Її символами вважали череп, чорний місяць і серп, яким вона перерізала Нитки Життя.

Мара ходила по світу живих та розповсюджувала хвороби, чвари, ворожнечу і брехню. З’являлася вночі та ходила поміж людськими домівками, гукала господарів по імені, і якщо названий відповідав, то на нього в найближчий час чекала смерть.

В деяких згадках стверджується, що її володіння, тобто Підземний світ, знаходяться за річкою Смородиною. Вона і відділяє реальний світ від потойбічного. Через річку проходить Калинів міст, охоронцем якого є Трьохголовий змій. Один зі стародавніх знаків - дві хвилясті лінії - також символізував воду, а поруч з Марою були втіленням “мертвої води”. З одного боку, вода - це життя, а з іншого - мертва вода не спроможна це життя подарувати, проте вона, згідно з міфами, загоює рани. Тому і образ Мари не такий однозначний, як здається на перший погляд.

В уявленнях наших предків Мара не була зовсім лихою. Все, що вона коїть - її робота і обов’язки. Бо смерть, згідно з твердженнями наших пращурів, це тільки тимчасовий перехід до іншого світу, після якого наставало переродження і нове життя. Можливо, це бере свій початок від спостережень за зміною пір року. Весна - зароджується нове життя, літо - розквіт і зростання, осінь - врожай і зрілість, зима - старість і смерть. І найцікавіше в цьому те, що завжди знову приходить весна. Цикл повторюється і буде повторюватись вічно.

Мару вважають матір’ю чисельних злих духів, болячок і нечистих істот. Зокрема, вона особисто породила від Змія 13 уособлень хвороб: Навію, Вогневицю, Глуханю, Коркушу, Лякливицю, Лінь, Лідницю, Ломоту, Жовтяницю, Гризачку, Очницю, Трясовицю і Черевуху. Ім’я кожної символізує якусь хворобу, на якій та спеціалізується.

Мара тісно пов’язана зі змінами пір року. По перше, вона щороку намагається наздогнати вагітну Коляду і не дозволити тій народити Божича-Сонце. Але за допомогою хитрощів і перевтілень Коляді завжди вдається втекти. По друге, Мара асоціювалась з вимиранням природи і найлютішою порою року - зимою. Це час, коли вона найсильніша і панує над іншими. 13 січня вважали днем Мари або Мари Зимової, бо вона була на піку своєї сили. Цей день не святкували, навпаки, вели себе дуже обережно, щоб не накликати на себе біди та нещастя. Також вважалося, що всі її доньки теж максимально сильні і можуть ходити вулицями. Є традиція ставити в цей день на поріг молоко, хліб та солодощі, але не для Мари і її доньок, а для домовика, щоб він захистив від них будинок і його мешканців.

1 березня Марі, як символу зими, приділяли особливу увагу, її під час цього називали Мара Весняна. Люди в своїх весняних ритуалах прощалися з холодами та зустрічали весну. Робили опудало Мари, носили його по вулицям, співали та танцювали, а в кінці спалювали чи топили.

Схожий ритуал проводили і на свято Купали під час дня літнього сонцестояння. Опудало чи дерево вдягали в намисто, стрічки та вінки і розпалювали вогнище. Під час святкування молоді хлопці та дівчата стрибали через багаття, танцювали і співали. Потім хлопці викрадали опудало і знов, в залежності від регіону, чинили по-різному: одні його спалювали, а інші топили в найближчій водоймі.

Варто зазначити, що більшість вважає Мару, Морену, Морану і Марену однією особою, але деякі дослідники виділяють Морену як окреме божество, русалку і володарку водного царства. Саме її вважають дружиною Купала і опудалом на святах. Морена приходить навесні і змінює Мару. Можливо, під цим образом вони мають на увазі одне з перевтілень богині.

Останнім днем Мари кожного року вважали 21 грудня, коли її називали Марою Осінньою. Цей день знаменує початок холодів, морозів, сніжних покровів та заметілей. Мара набирає свою силу і стає повноцінною господаркою світу. Люди шанували її в цей день та прохали бути милостивою. Подарувати теплу зиму, захистити худобу та зимові запаси і не забирати життя.

Вважалося, що в цей день кордони між реальним і потойбічним світом стають найтоншими. Нечисть отримувала максимальну силу для взаємодії і впливу на людський світ. Звичайно, не всі створіння були злими і ворожими, серед них було багато нейтральних і добрих. Тому люди прагнули і задобрити їх, і захиститися одночасно. Виготовляли різноманітні обереги від злих духів та намагалися налагодити спілкування з добрими силами.

Окрім потойбічного світу, не слід було забувати і про реальний. В ці дні люди завершували підготовку до зими. Готували припаси і взагалі все, що могло допомогти їм успішно пережити зиму. Звичайно, все це потрібно було робити заздалегідь, а Мара Осіння неначе натякала, що далі вже цим займатися пізно і до роботи знов приступає найлютіша з її проявів - Мара Зимова. Цикл життя і смерті підходить до свого завершення, щоб наступного року все змогло повторитися знов.