Сороки – давнє українське свято закликання весни

Сороки

У давнину людська віра була спрямована на славлення природи, адже лише завдяки їй тогочасна людина могла вижити. З настанням весни наші предки святкували Сороки, Жайворонки або ж Чувільки (9 березня). Саме цього дня починали співати веснянки і закликати весну та птахів із зимування. Жайворонки прилітають першими, тож господині випікали птахів-жайворонків із тіста, а діти ходили селом, підкидали їх угору, імітуючи пташиний політ, та співали:

Сороки – давнє українське свято

Пташок викликаю із теплого краю,
Летіть, соловейки, на нашу земельку!
Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки!

Також існують різні веснянки:

— Чом ти, жайворонку, рано з вирію прилетів?
Іще по горах сніженьки лежать,
Іще по долинах криженьки стоять!
— Ой я тії сніженьки крильцями розжену,
Ой я тії криженьки ніжками потопчу!

Сороки, Жайворонки або ж Чувільки

Є згадки, що в деяких регіонах таких «жайворонків» діти не підкидали, а кріпили на довгу палицю. Ще існувала традиція підвішувати їх на гілля дерев, щоб почастувати пташок.

Варто зазначити, що старовіри пов’язують Ладу, богиню весни, яка часто зображена молодою дівчиною з вінком на голові, із Сороками. Лада у пантеоні слов’ян — дружина Сварога, а їхні діти — Леля (молодість і любов) та Полель (радість і гармонія). Богиня асоціюється з теплом і світлом, а також часто в супроводі птахів, особливо жайворонків.

З поширенням християнства на наші землі свято трансформували у день Сорока святих, які загинули мученицькою смертю за християнську віру.