Дідух - українська традиція на різдво

Хочете додати українських традицій на Різдво і не знаєте, з чого почати? Одна з них — ставити дідуха. Дідух — це сніп із колосків пшениці, жита, вівса, куди вплітали сухі польові квіти, прикрашаючи стрічками. Наші предки вважали дідуха духом поля, житнім духом і духом Дажбога — бога життя.
Збирали дідуха влітку, на початку жнив. Існувало народне повірʼя, що жниця, яка завʼязувала останній сніп, того року мала народити дитину. Завʼязування снопа символізувало завʼязування пуповини. На Різдво господар ставив дідуха на почесне місце й біля нього кутю.

Навесні цей символ достатку обмолочували, а зерно знову висівали, випускаючи духа поля на землю. Цей обряд надавав урожаю животворної, цілющої сили.
На початках становлення християнства дідух уособлював духів предків, вбирав у себе всю негативну енергію, а після зимових свят його спалювали, позбуваючись негативу. В деяких регіонах дідуха тримали вдома весь рік і спалювали лише перед наступними зимовими святами.