Легенди про калину

Легенди про калину

Калина — один з головних українських символів. За однією з версій її назва походить від старослов’янської назви сонця — Коло. А сама вона символізує життя, кров, красу та вогонь. Про калину складали і складають пісні, вірші, оповідання, втім, нас найбільше цікавлять легенди.

Одна з них розповідає про давні часи, коли на нашу землю постійно набігали татари й турки. Ціле село в неділю гуляло на весіллі у Калинки. Як раптом напав ворог, і всі чоловіки кинулися на захист, а дівчата вирішили тікати болотами, щоб не потрапити в полон. Але болото виявилося безпощадним і потопило їх. На місцях, де загинули дівчата, згодом виросли кущі з червоними ягодами, яким люди й дали назву на честь нареченої — калина.

Набіги ворогів

Є ще одна легенда про це деревце. Жила собі мати, яку звали Килина, і була в неї красуня донька — Калинка. Та добре зналася на лікарських травах і часто збирала їх у степу. Одного разу її запримітив там пан і захотів узяти собі за дружину. Дівчина почала тікати. Бігла скільки мала сил, але перегородила їй шлях річка. Вилізла Калинка на вербу, стрибнула у воду й утопилася в бурхливому потоці.

дівчина Калинка

Щодня на те місце приходила Килина й дуже тужила за донькою. Поки її ноги не стали міцними коренями, а руки — гнучкими вітами. Серце ж перетворилося на червоні ягоди, які вона досі дарує людям, лікуючи їх, як і її донька Калинка.