Вій — демонічний погляд смерті зі слов’янського фольклору

Кажуть, хто побачить очі Вія — не врятується. А знаєш чому? Дізнаєшся в кінці.

Вій — демонічна істота зі слов’янської міфології, описаний як володар темних сил, здатний убивати одним поглядом. Його корені — у дохристиянських віруваннях східних слов’ян. Згадки про нього походять із фольклору, але найвідомішим він став завдяки стародавнім повір’ям і легендам, а не художнім адаптаціям.

Вій

Походження та образ

Образ Вія в слов’янській демонології не має чіткого походження, але відомо, що його ім’я могло виникнути від старослов’янського “вити” — “витріщатися” або “дивитися широко розплющеними очима”. У різних етнографічних записах XIX століття зазначається, що Вій — це велетень із важкими повіками, які сам підняти не може, а тому йому допомагають це робити слуги. Його погляд вбиває, тому очі завжди прикриті. Саме ця особливість — один із найзловісніших і водночас найзагадковіших мотивів у всій слов’янській демонології.

Походження та образ

Зовнішність

У фольклорних описах Вій має величезний зріст, іноді досягає висоти дерев. Його руки волочаться по землі, а шкіра — сіро-зелена, ніби мертва. Очі його завжди приховані за повіками, які подібні до залізних дверей. Очі надзвичайно великі, і саме в них зосереджена смертельна сила. Коли їх відкривають — гине все живе, на що він дивиться.

Зовнішність

Легенди та функція

У старовинних легендах, особливо з українських етнографічних регіонів — Полісся, Поділля, Слобожанщина — Вій описується як втілення темряви, який приходить по душі людини. В одній з легенд розповідається, що він приходить до того, хто порушив заборонене знання — людини, яка заглянула в потойбічне або займалася чаклунством.

У традиційному фольклорі Вій не є “богом смерті” в класичному розумінні, але часто виконує подібну роль. Його прихід означає неминучу загибель. У декількох варіантах легенд зазначається, що його викликають відьми, щоб убити того, хто загрожує їм.

Легенди та функція

Схожі персонажі

Деякі дослідники, зокрема ті, що збирали усні народні перекази в XIX столітті (наприклад, етнограф Микола Костомаров), зазначали, що Вій має схожі риси з іншими слов’янськими істотами — наприклад, з Мороком, або Нав’ю. Проте, на відміну від них, Вій — більш персоніфікована і конкретна істота, яка має одну чітку здатність — погляд, що вбиває.

Схожі персонажі

Поява в обрядах

Вій, на відміну від багатьох інших слов’янських духів, не мав культових практик чи молитов. Його не вшановували, не приносили жертви. Про нього говорили пошепки, щоб не накликати біди. У деяких місцевостях України вірили, що згадка його імені вночі може накликати хворобу або навіть смерть.

Його часто згадували в ніч на Івана Купала, коли, згідно з народними віруваннями, відкривались двері між світами. Це була ніч, коли духи могли вийти у світ людей, а серед них — і сам Вій.

Невідома та непідконтрольна сила

У слов’янських легендах Вій символізував не лише смерть, але й невідому, непідконтрольну людині силу. Його не боялись як вовкулаку чи упиря — його остерігались як щось глибше, пов’язане з самою природою смерті, темряви й незнання. Вій не має атрибутів як інші міфічні істоти — його сила зосереджена в одному: у погляді. Його очі — головний символ, що втілює і страх, і безсилля перед долею.

У сучасному світі

Сьогодні Вій часто трактується художньо — як у повісті Миколи Гоголя. Проте, важливо розуміти: фольклорний Вій значно старший, глибший і страшніший, ніж той, що з’явився в літературі. Це один із небагатьох персонажів, образ якого дійшов до нас із дохристиянських часів практично без змін.