Русалки - істоти в слов’янській міфології

Русалки - істоти в слов’янській міфології, що мали вигляд привабливих дівчат з волоссям до колін. Вони могли бути одягнені в спокусливі сукні чи сорочки, або взагалі повставати оголеними. Найчастіше русалки носили вінки з квітів, а саме волосся і очі могли бути різного кольору - від чорного та зеленого до рудого, сірого або білого. Колір шкіри теж різнився - від звичайної людської до блідої, синьої чи зеленуватої.

Русалками ставали жінки та діти, які потонули чи померли у лісі або полі. Це могли бути нехрещені люди, або дівчата, яких засватали, але з якихось причин не взяли заміж. Цим пояснювали неупокоєнність душі та її прагнення і далі блукати світом поміж живих.

Сама назва цих істот найвірогідніше пішла від однойменних східнослов’янських язичницьких свят - Русалій або Зелених свят. Вони святкувалися декілька тижнів і співпадали з надзвичайною активністю русалок та інших духів померлих. Щоб вони не чинили шкоди людям, варто було уникати місць, де русалки могли з’являтися (це здебільшого поля, річки та озера). Також люди проводили обряди, присвячені їм, та всіляко намагалися їх задобрити як жертвами та частуванням, так і веселощами та танцями. До речі, за однією з версій в русалок перетворювались тільки ті померлі, які загинули під час Зелених свят.

За деякими переказами русалок вважали водними богинями, духами родючості або німфами. Це не дивно, бо вони опікувалися родючістю полів, а також повставали як захисниці рік, озер, лісів та взагалі природи. Там, де проходили або танцювали русалки, все починало буяти і згодом давало гарний урожай.

Русалки дуже полюбляли спів, музику, танці та веселощі. Могли танцювати та співати від заходу сонця до світанку, водити хороводи, забавлялися в річках та озерах, плаваючи та бризкаючи водою одна на одну. Робили вони це зазвичай або в похмуру погоду, або в темний час доби. Це пов’язується з тим, що русалки не виносили спекотного сонячного проміння. За однією з версій воно їм просто не подобалось, за іншою - становило загрозу, бо існують згадки про те, що якщо волосся русалки висохне і там не зостанеться хоч краплини води, то вона помре.

Є у русалок і темний бік. Це ставлення до людей, яке здебільшого вороже та агресивне. Русалки могли наслати на необережного подорожнього дурман, звабити його та заманити до якоїсь водойми. А там, якщо нещасному не вдасться вчасно зрозуміти, хто йому встрівся, та втекти, то не омине його біда. Деякі русалки одразу можуть затягнути людину до води та залоскотати, а інші спочатку загадають хитру загадку і якщо людина не відгадає її, то бути їй теж залоскотаною і втопленою.

Проте не у всіх описах цих істот русалки лихі. В деяких, навпаки, можуть допомогти знайти дорогу заблукалому чи захистити від дикого звіра. Також є згадки про те, як русалки змусили пастуха грати для них на сопілці всю ніч, а самі під його мелодію веселилися і танцювали аж до ранку.

З чим у міфах пов’язане таке різне ставлення русалок до людей - не відомо. Можливо, все залежить від самої людини і добродушним вони відповідають добром, а негідникам - злом.