Лісовик (Лісун, Полісун, Гайовик, Боровик, Праведний Дід, Лісовий Пан)

Лісовик - дух зі слов’янської міфології, господар лісу та його охоронець. На вигляд він як старець з бородою та вусами. Волосся і шкіра - сіро-зелені, і чим старший Лісовик, тим зеленішим він стає. Вдягнений в лахміття, подекуди порослий мохом, взуття носить навпаки (лівий чобіт на праву ногу) та має одне єдине ліве вухо, але воно велике і всечуйне. Очі теж зелені, горять і виблискують, як маленькі ліхтарики.

Лісовик - майстер перевтілення. Може ставати невидимим, прикинутися пнем, приймати подобу звірів, як великих, так і дрібних, та й в своїй подобі то ставати вище дерев, то зменшуватись до розміру комахи, ховаючись у траві.

Лісовик є не тільки духом лісу, а і його втіленням, свідомістю і справжнім господарем. Він справедливий і карає тільки тих, хто на це заслуговує. Може разом зі свої товаришем Блудом змусити людину заблукати, або завести у пастку. Шкодить тим, хто не поважно ставиться до лісу, полює без дозволу чи підношення, вирубує не ті дерева, які дозволено, чи взагалі прийшов без ввічливого звернення.

Напряму і фізично Лісовик не шкодить людині, його витівки - скоріше злі жарти та бешкетування. Але й вони можуть бути занадто жорстокими і безпощадними. Він заводить своїх жертв глибоко до лісу, в різноманітні природні пастки: болото, глибоку яму, непрохідні хащі. При цьому може навести оману, марево та туман, щоб людина зовсім розгубилася і не змогла знайти шлях назад.

Є багато способів протидіяти Лісовику і відігнати його. По-перше, треба заспокоїтись, помолитися, сісти на перший пень або колоду. Далі перевзути взуття з лівої ноги на праву. Зняти одяг, вивернути його та вдягти назад. Якщо заблукало декілька людей, то слід помінятися одягом і теж вдягти його навиворіт. Допоможуть також приказки Лісовика, які хтось підслухав: “Йшов, знайшов, втратив”, або крикнути “Овеча морда, овеча шерсть”. Той відповість: “А, здогадався!” і залишить людину в спокої.

У лісі він хазяїн. Усі звірі йому покоряються і слухаються. Вовки та ведмеді - то його вірні пси, а решта звірів - худоба, яку він пасе і доглядає. Навіть дерева перед ним виказують шану і кланяються.

Лісовик дуже швидко переміщується лісом. Любить співати без слів та галасувати, видаючи різного роду звуки - імітує шум лісу, регіт, аукання, свист, плач, але при зустрічі з людьми замовкає. Може так розспіватися, що буде продовжувати цілий день і ніч, аж до пізнього ранку, поки треті півні не прокричать. Тому, що дуже він не любить їх крик і з першим вигуком зникає.

На відміну від Чугайстера, здатен вийти з лісу, але робить це у крайніх випадках. Поважає території інших духів, не турбує польовиків на полях, на заходить до сіл, щоб не дратувати домовиків, або не зустрічатися з півнями, собаками та трьохшерстними кішками.

Товаришує з всілякою лісною нечистю. Ночує в сухих деревах разом з нею. Особливим другом вважає Блуда, з ним він полюбляє співати, бешкетувати та жартувати з людей. Ось тільки мавки і русалки обходять його стороною. Тримаються осторонь не від того, що він їх кривдить, а від того, що дуже схожий на Чугайстера, який ловить мавок і поїдає.

Іноді Лісовик може показатися у вигляді вогнистого змія. Перун під час грому почне проти нечесті свою боротьбу, вцілить блискавкою в дерево, де той з чортом ночує. Чорт одразу розіллється смолою і чорною хмарою, а Лісовику на пару перепаде. Тікає з того місця окутий полум’ям та лається на бога, бо нову компанію треба буде шукати.

Жодна подія у лісі не може пройти без відома і участі Лісовика. Він володіє даром передбачення і знає, коли станеться лихо. Попереджає інших лісових мешканців про серйозну небезпеку, дмухаючи у свій ріг. Може й допомогти заблуканій людині. Треба лишень попросити у Лісовика допомоги, пояснити, що не порушував лісових законів, притулитися до дерева спиною і почекати. Лісовик, якщо прийняв ваше прохання, то обов’язково подасть сигнал, в який бік йти.

Люди котрі працюють в лісі, знають неписані правила поведінки і дотримуються їх, щоб не накликати гнів Лісовика. Лісоруби зрубують тільки старі, пошкоджені, висохлі, повалені, або ті дерева, які ростуть дуже густо. Мисливці не полюють у період розмноження тварин та не вбивають їх задля розваги, а першу впійману здобич залишають лісовому хазяїну в дар. І взагалі, перш ніж зайти в ліс, варто поклонитися, попередити, що йдете без лихих помислів, будете поважати і сам ліс, і його мешканців, і його закони, а якщо візьмете щось, то з повагою і тільки ту кількість, яку дозволено. Під час цього варто поставити шматок хліба біля дерева чи на пеньок.

Але якщо нашкодили лісу - начувайтесь. Лісовика обдурити не вийде, допомагати не буде, лише заведе глибше у ліс. Чи ще гірше - перетвориться на ведмедя чи вовка та й буде на порушника полювати. Проте і у такому крайньому випадку є деякі хитрощі. Треба спробувати попросити прощення кривавою жертвою. Пустити трохи крові з пальця на корінь дерева, а потім запевнити, що визнаєте свою провину і більше так робити не будете. Коли й це не допомогло, можна піти на відчайдушні дії. Лісовик боїться міді, солі та відкритої води. Якщо є щось мідне, то треба кинути в нього і тоді він на деякий час відчепиться. Так само і з сіллю. Посипте її навколо себе, таким чином чари лісовика перестануть діяти. Або знайдіть невеликий струмок і перестрибніть на інший берег. Так він не зможе далі вас переслідувати, поки не знайде інший шлях. Після таких пригод варто забути про наступні подорожі до лісу. Лісовики злопам’ятні, іншого разу навряд відпустить.

Інколи пастухи навіть укладали з Лісовиком угоду. 24 червня під час Купайла йшли до лісу та приносили жертву - чорного півня чи чорне козеня, за це просили від нього, щоб лісовий звір не чіпав їх худобу. Якщо ж Лісовик не догледів і якась біда трапилась, писали скаргу на дощечці і вішали в гущині лісу. Вважалося, Лісовик обов’язково прочитає послання і покарає винного.

Існує і особливий кривавий договір. Людина закладала свою душу, або душу своєї ненародженої дитини, і за це ставала сильним чаклуном. Але на таке наважувались дуже рідко і тільки при якихось трагічних обставинах.

4 вересня вважається днем народженням всіх Лісовиків. В цей день вони гуляють, веселяться та знатно бешкетують. Якщо принести їм гостинця, то далі весь рік у лісі буде щастити.

27 вересня, на Здвиження, до лісу краще й носа не сувати. В цей день господар лісу разом зі зміями з теплом прощаються. Останні, до речі, готуються до зимової сплячки, вигріваються на сонці, заповзають в свої нори та дуже агресивні в цей період.

17 жовтня до зимової сплячки готується і сам господар лісу з іншими лісовими духами і тваринами. Влаштовують собі навіжені проводи з танцями, співами, реготом аж до самого заходу сонця. Далі Лісовик вмощується в барлозі з ведмедем і спить до весни. А прокидається разом з підсніжниками, напередодні весіннього рівнодення.

Існує повір’я, що Лісовик в барлозі дуже солодко спить, з носа аж бурулька звисає. Якщо за неї смикнути, то вона перетвориться на золоті монети. Їх треба скоріше хапати і тікати, бо поруч ведмідь, ще прокинеться від шуму і дзвону монет. Коли тікаєте - не озирайтесь, бо перетворяться монети назад на шмарклі. Якщо до золота ви байдужі, то можна висмикнути з вуха Лісовика декілька грибів. Ними він лікує тварин, а от на людей зовсім інший ефект. Хто їх з’їсть, зможе розуміти мову тварин, дерев та духів.

Лісовики безсмертні і не старіють, та і їм інколи доводиться піти. Але ліс не може без свого духа-охоронця, тому спадкоємцем і новим господарем стає новонароджене людське немовля, від якого відмовились і прокляли в утробі батьки. Повитухи таких дітей відносили до лісу і мовчки передавали на виховання Лісовику.