Кумельган - злий дух

Кумельган

Кумельган - злий дух у слов'янській міфології, що частіше всього зустрічається в білоруському фольклорі. Описують його як маленьку істоту ростом з долоню, з людським тулубом та конячою головою, з копитами на руках і ногах, всього покритого шерстю, який може ходити і навкарачки, і на задніх лапах. Цього духа цікавлять лише коні, яких він любить мучити, душити та ранити, підмішувати в корм отруйні трави, а ще живитися ними, п'ючи їх силу.

Кумельган мучить коней

Активний цей дух вночі в конюшнях та на пасовиськах. Кумельган боїться коней через свій малий зріст, тому розділяє своїх жертв за допомогою чарівної вуздечки. Накидує її на коня, відводить від табуна і лише тоді мучить його. А ще вуздечка може приспати коней, тому вони не можуть пручатися. Варто зазначити, що такий трюк Кумельган може зробити лише за відсутності головних своїх ворогів (а по деяким історіям - братів) Табунника та Конюшника (за іншими джерелами, їх об'єднують в одну істоту - Возило). Ці два духи є охоронцями коней, що слідкують, підживлюють їх та відганяють Кумельгана.

Кумельган дуже маленький

За переказами, живе цей дух-шкідник в мишачих норах за межами ферм. Йому не так і просто пробратися у двір, бо умілі господарі знають, як захищатися від Кумельгана: розвішують свячене зілля, розсипають сіль, ставлять біля хліву чи загону гострі предмети. Але і дух хитрий, за допомогою своєї здібності перетворення в коня вводить в оману хазяїв. Обернеться на хазяйського скакуна і стоїть за воротами, чекає, коли господар побачить і заведе в конюшню. Тоді марево розсіюється, але дух вже не помітний людському оку.

Кумельган поглинає силу коней

Більшість дослідників вважає, що Кумельган притаманний виключно білоруській міфології, але кажуть, що на Поліссі також про нього згадували. Приказки: “собака служить як Кумельган” означає, що собака стоїть на задніх лапах, “щоб на вас Кумельган їздив, а не добрі люди” - лайки на коней, які не слухаються, “занадився Кумельган” - почали хворіти та вмирати коні.