Янус - дволикий римський бог, покровитель початків та кінців, входів та виходів

Він бачив минуле й майбутнє одночасно. А наприкінці дізнаєтесь, чому його храм ніколи не зачиняли.

Янус — один із найдавніших і найзагадковіших богів римського пантеону. Його не запозичили в греків — він суто римський. Янус — бог переходів, початків і кінців, воріт і дверей. Саме він відкривав рік, місяць, день і навіть кожну нову справу. Згідно з традицією, він не мав чітко визначених батьків і вважався споконвічним.

Походження та особливість Януса

Янус — постать настільки давня, що навіть у часи Августа про його походження сперечались. Він вважався богом латинським або сабінським за походженням. Його ім’я пов’язане з латинським ianua — «двері», і вже це натякає на його функцію: контролювати входи й виходи, початки та завершення.

Згідно з традиційними джерелами, зокрема у Тита Лівія, Янус не мав точної родини в олімпійському сенсі. Його не називали сином когось або чоловіком якоїсь богині. Натомість він уособлював сам принцип переходу — не народженого, а вічного. Його зображали з двома обличчями: одне дивиться в минуле, інше — в майбутнє. Саме це дволикість стала символом усіх протилежностей: дня і ночі, війни і миру, входу і виходу.

Янус як перший цар Лація

Ранні римські автори — такі як Макробій і Вергілій — стверджували, що Янус був першим царем Лація, тобто землі, де згодом постане Рим. Він прийшов з далеких східних країв або навіть виник із самого часу, ще до появи богів Олімпу. Янус, за переказами, панував у Лації в мирі та порядку.

Саме він, згідно з легендою, прийняв бога Сатурна, коли той утік з Олімпу, скинений Юпітером. Янус не лише дав йому прихисток, а й поділився владою. Разом вони встановили «золоту добу» — епоху достатку, без війн і нужди. Це робить Януса не лише божеством абстрактним, а й історичним володарем — хоч і легендарним.

Цікаво, що один із місяців — січень, латинською Ianuarius — названо на честь Януса. Адже рік починається саме з нього.

Храм Януса в Римі — двері миру і війни

А тепер — одна з найвідоміших сторінок легенди. У центрі Рима стояв храм Януса з бронзовими воротами. Ці ворота мали особливе значення: вони були відкриті під час війни й зачинені під час миру. Згідно з Лівієм, ці ворота в часи Римської республіки були зачинені надзвичайно рідко — переважно після тріумфальних перемог або за часів короткого миру.

Саме з цим храмом пов’язана історія царя Нуми Помпілія — другого царя Риму. Він, згідно з джерелами, шанував Януса найбільше і саме за його царювання ворота храму були зачинені, бо панував мир. Згідно з римською традицією, перед кожною битвою жерці звертались до Януса, просячи відкрити шлях до успіху.

Храм Януса не був просто культовою спорудою — він був політичним символом. Відкриті двері — значить, Рим веде війну. Зачинені — значить, нарешті настало перемир’я.

Янус як бог ритуалів і початку

Усі римські релігійні обряди починались із звернення до Януса. Жодне моління, жодна жертва не починалась без нього. Навіть якщо приносили жертву іншим богам, спершу треба було прикликати Януса, бо він відкривав шлях молитві.

Його епітети — Patulcius і Clusius, тобто «той, що відкриває» і «той, що зачиняє», — відображають його силу керувати початками й завершеннями. Крім того, його асоціювали з світлом і рухом сонця, оскільки ранок — це «вхід у день», а захід — «вихід».

Янусові приносили жертви першого січня, але також — на початку будь-якої справи: чи то будівництва, чи весілля, чи походу. Він стояв на межі між хаосом і порядком. Його обличчя — символ циклу часу, де кінець — це завжди новий початок.

Янус у свідомості римлян

Існує також легенда, яку подає Плутарх, про те, як Янус урятував Рим. Коли Сабіни вторглись у місто, Янус змусив киплячу воду вирватися з-під землі біля храму, що спинило напад. Цей акт зробив його ще й покровителем Риму, оборонцем воріт міста.

Але на відміну від інших богів, Янус не мав особистого культу або гучних міфів із драматичними сюжетами. Його шанували не за подвиги, а за саму його присутність у світовому порядку. Він був богом моменту, який з'єднує «до» і «після». Це робить Януса фігурою філософською — символом споглядання часу

Бог переходів, початків і кінців

Янус — це не бог війни, кохання чи родючості. Він — бог стану переходу. У римському світі, де символіка й порядок мали величезне значення, Янус був тим, хто відкривав усі шляхи. Саме тому його дволикість не є вадою, а чеснотою: він бачить і те, що позаду, і те, що попереду.

Його атрибути — ключ і жезл. Ключ — бо він відкриває двері. Жезл — бо веде. Хоч культ Януса зник із падінням Римської імперії, його образ залишився в пам’яті: дволике божество досі асоціюється з переходом між роками, фазами життя і навіть моральними виборами.