Кіллмуліс - домашній фейрі у британському фольклорі

Кіллмуліс

Кіллмуліс - маловідомий домашній фейрі у британському фольклорі, який схожий по здібностям на брауні. Зазвичай спить в печі чи каміні. Має кумедний та не дуже гарний вигляд, без рота та з величезним носом, через який чи то вдихає їжу, чи то живиться одним її запахом. Живе Кіллмуліс на млині та допомагає мірошнику. І якщо дуже прив'язується до господаря, то перед хворобою чи негараздами, які відчуває, забивається у кут та виє, показуючи, що щось буде не так.

Кіллмуліс спить в печі чи каміні

Крім повсякденної роботи, може, наприклад, збігати за повитухою, якщо господиня народжує. А на різні свята допомагає дівчатам ворожити та передбачати їх долю. Але, як і всі фейрі, любить бешкетувати, може насипати золи в овес чи сміття в борошно. Покликати Кіллмуліса може лише мельник закляттям, в якому йдеться, що господар забив свиню, а фейрі не було на місці, а якби був, то наївся б до схочу. Ймовірно його використовують, коли Кіллмуліс хуліганить.

Кіллмуліс допомагає в повсякденній роботі

Кіллмуліс з'являється в книзі “Відьмак. Володарка озера” Анджея Сапковського, де автор описує його як згорбленого мавпоподібного гуманоїда. У його варіанті цей різновид гнома нападає на Геральта разом із людиноподібним коредом. Міцний череп Кіллмуліса рятує його від першого удару Відьмака, але другий - вбиває.