Тот - бог місяця, часу, мудрості, магії та писемності у єгипетській міфології

Тот - бог місяця, часу, мудрості, магії та писемності у єгипетській міфології. Зображували його як людину з головою ібіса, але інколи ще й як бабуїна з місячним диском на голові. Дружиною Тота вважали богиню істини і порядку Маат.

Одним з найдивніших міфів про Тота є версія його народження. Згідно з нею, це сталося під час жорстокого протистояння Сета та Гора. Гор підмішав своє сім’я в найулюбленішу страву Сета - салат. Бог зла цього не помітив і проковтнув, а далі сперматозоїди Гора зібралися на чолі Сета і породили таким чином Тота. Це народження для Тота було дуже символічним і означало появу світла із темряви, добра зі зла, цим самим виділяючи Тота, як бога місяця, котрий дарує світло вночі.

Інший міф про його появу на світ розповідає, як він народився з вуст бога Ра. Можливо, мається на увазі міф, коли Ра під час створення світу промовляв імена богів, і ті народжувались його словом. Окрім цього, Тот і сам постає як творець всесвіту, але здебільшого йому приписують винайдення багатьох людських наук і професій.

Найдавніші згадки стверджують, що спочатку Тот був лівим оком бога Гора, який йому пошкодив у битві Сет. У період стародавнього царства Тот вже набуває рис окремого бога та починає шануватися в у місті Ешмуні. А коли Гермополіс (центр поклоніння сонцю) розпочинає відігравати важливу роль у політиці Єгипту, Тот стає дуже популярним.

Окрім всього, він вважався винахідником писемності, покровителем наук, переписувачів і священних книг та займав місця писаря, візиря та секретаря у єгипетському пантеоні богів. Навчив єгиптян письму, математиці, медицині, магії і багатьом іншим наукам. Під його захистом знаходилися всі архіви і бібліотеки, особливо в Гермополісі - центрі культури Тота. Ще його описували як бога, що керує усіма мовами і, в додаток, сам вважався мовою Птаха.

Ібіси прилітали навесні, під час розливу Нілу, тому Тота ще й пов’язували з весняним пробудженням природи. Це описується у міфі, де він повертає до Єгипту Тефнут, і природа розквітає. Окрім Ібіса, Тота пов’язують з бабуїнами, образ яких єгиптяни вбачали у місяці, тому й Тота інколи зображували як бабуїна з місячним диском на голові. Ібіси і бабуїни служать для Тота гінцями.

Тот уподібнюється місяцю і зображується позаду Ра. Вночі Тот був його вірним заступником. Згідно з легендою, одного разу Ра втомився вічно світити людям і спостерігати за їх чварами, тому він попросив Тота підмінити його, давши йому частину своєї сили. Ра спустився до підземного царства, щоб відпочити, а замість нього зійшов Тот. Так вперше настала ніч, а разом з нею зійшов місяць, подарувавши людям світло в темряві.

Іноді Тота називають “Владикою часу” через те, що він створив календар і розділив його на роки, місяці й дні. Але цей календар був недосконалим і прив’язувався до розливів Нілу, котрі наставали щороку приблизно в один і той же час - 20 липня. Разом з цим рано вранці сходила зірка Сотис, яка і стала ще одним орієнтиром початку нового року. За цим календарем рік тривав 365 днів, але єгиптяни не врахували, що насправді він займав 365,24 доби і всього через чотири роки їх календар відв’язався від природного. Цю проблему вирішили римляни за допомогою високосних років.

На суді Осіріса Тот відігравав разом з Анубісом одну з найважливіших ролей. Він був писарем, візирем і слідкував за зважуванням душі небіжчика, а також записував результати. Окрім цього, Тот приймав участь в похоронному ритуалі кожного єгиптянина і супроводжував їх після смерті. Ще він вів літописи, а також записував дні народження і смерті людей.

Тота вважали мудрим не тільки люди, а й боги. Він часто виконував роль арбітра і втручався в чвари між богами. Міг вирішити конфлікт навіть найлютіших ворогів, таких, якими були Гор і Сет, що втілювали абсолютні протилежності один одного. Також він слідкував за балансом сил і в цьому питанні у нього не було ніяких пріоритетів, він однаково допомагав як добрим силам, так і злим.

Але іноді високий інтелект Тота перетворювався в нескінченні зауваження, виправляння та повчання і дуже дратував інших богів, адже для них це часто ставало нестерпним. Наприклад, одного разу у Ісіди захворів син Гор і вона прийшла до Тота за порадою, але того настільки понесло у занудні міркування, що богиня не стерпіла і сказала: “Тот, до чого мудре твоє серце, але до чого повільні твої рішення!”

Символіка Тота була дуже різноманітною. Окрім ібіса і бабуїна, це, звичайно ж, були книги. Бог зображувався з пергаментами, текстами та іншими інструментами для письма, що передавали його відношення до усіх наук. Також в його асортименті були жезли та символ анкх, що символізувало його владу над магією та лікуванням.

Бог Тот весь час відігравав для єгиптян дуже важливу роль. Він пов’язувався з поширенням і розвитком письма та багатьох наук, шанувався у похоронному культі, де займав одне з найважливіших місць. Він зберігав баланс і рівновагу в усіх аспектах життя, як серед звичайних людей, так і серед богів. Тому не дивно, що він був дуже популярним тисячоліттями і, що найголовніше, постійно еволюціонував та розвивався разом з людьми. Він був їх справжнім провідником до майбутнього, цим самим стаючи ще й творцем - творцем майбутнього.