Міф про Осіріса — єгипетська легенда про смерть, воскресіння і вічне правосуддя

Чи знали ви, що саме цей міф вплинув на уявлення єгиптян про загробне життя? Дізнаєтесь наприкінці.

Міф про Осіріса

Міф про Осіріса виник ще у Стародавньому Єгипті в третьому тисячолітті до нашої ери. Його найдавніші згадки зафіксовані в "Текстах пірамід". Цей міф розповідає про смерть Осіріса від руки свого брата Сета, воскресіння завдяки Ісіді, народження Гора та тривалу боротьбу за відновлення справедливості.

Осіріс — перший цар Єгипту

Осіріс, син богів Геба (земля) та Нут (небо), був призначений керувати землею. У текстах він згадується як перший правитель, що запровадив порядок, закони та навчив людей землеробству. Осіріс вважався культурним героєм, що приборкав варварство та навчив людей жити у злагоді. Його дружина — богиня Ісіда, володарка магії та родючості. Їхнє правління було мирним, але це викликало заздрість у брата Осіріса — бога пустелі, бурі й хаосу Сета.

Змова Сета і перше вбивство Осіріса

Сет організував змову. Він влаштував бенкет, запросивши Осіріса. Подарунком слугувала оздоблена скриня (саркофаг), яку Сет обіцяв віддати тому, хто точно в неї поміститься. Коли Осіріс ліг у неї, Сет миттєво зачинив кришку, забив її цвяхами, залив свинцем і кинув у Ніл. Цей акт символізував смерть порядку від рук хаосу.

Пошуки Ісіди та розчленування тіла

Ісіда, не зламана горем, почала шукати тіло чоловіка. Вона подорожувала берегами Нілу, аж поки не знайшла скриню у місті Біблос, де вона застрягла в дереві. Ісіда повернула тіло до Єгипту, але Сет знову напав, розчленувавши тіло Осіріса на 14 частин, які розкидав по всій країні.

Ісіда, разом із сестрою Нефтидою, зібрала всі частини, окрім однієї — фалоса, який був з’їдений рибою. Щоб повернути чоловіка до життя, Ісіда створила магічний фалос і, використовуючи закляття, воскресила Осіріса на короткий час, достатній для зачаття сина — Гора.

Народження і виховання Гора

Ісіда сховала новонародженого Гора в болотах Дельти Нілу, остерігаючись гніву Сета. Вона виховувала його, вчила магії, мудрості та мистецтву війни. Дитинство Гора було сповнене небезпек, адже Сет неодноразово намагався його знищити, але завдяки матері й допомозі Тота, Гор вижив і змужнів.

Суд і боротьба між Гором і Сетом

Дорослий Гор кинув Сету виклик за право на трон. Їхня боротьба була тривалою, іноді алегорично зображувалась як війна між днем і ніччю, життям і смертю. У багатьох версіях міфу описуються численні двобої, магічні випробування та суперечки між богами. У фіналі суд богів визнав Гора законним спадкоємцем Осіріса.

Сета вигнали або зробили богом пустелі, де він мав залишатися назавжди. Гор став володарем живих, а Осіріс — володарем мертвих.

Осіріс — бог Дуату

Осіріс не повернувся до світу живих. Натомість він став володарем Дуату — потойбічного царства. Там він вершив правосуддя над душами померлих. Найважливіший ритуал — зважування серця померлого на терезах проти пера Маат (богині істини). Якщо серце було чисте, душа потрапляла в поля Іалу — вічне блаженство. Якщо ж ні — її пожирало чудовисько Амміт.

Цей аспект зробив Осіріса одним з найшанованіших богів — не лише як царя померлих, а й як гаранта відродження.

Міф про Осіріса став основою єгипетського релігійного світогляду. Він не лише пояснював цикли життя і смерті, але й формував культовий ритуал муміфікації та віру в воскресіння. Його постать стала уособленням правосуддя, циклічного відродження природи та перемоги порядку над хаосом. Образ Осіріса залишив слід у пізніших релігійних традиціях, а його культ зберігався навіть після приходу християнства.