Хатор (Хатхор) - єгипетська богиня кохання

Хатор (Хатхор) - єгипетська богиня кохання, краси, музики, танців, веселощів, материнства і родючості, нічного неба і зірок, рудників і рудокопів, лісів, а також захисниця людей та покровителька фараонів. Зображувалася у вигляді небесної корови, що народила сонце, або як вродлива жінка з рогами і сонячним диском на голові.

Коли Ра створив світ, богів і все навколо, він зійшов до людей, ставши першим фараоном, але через це почав повільно втрачати силу і старіти. Так він тисячоліття правив Єгиптом, але, коли сильно ослаб, невдячні люди повстали проти нього. Хатор, яка вважалася його донькою, розгнівалася, перетворилася на левицю Сехмет та почала нещадно вбивати людей. Цьому жахнулися не тільки люди, а й боги, і, щоб запобігти винищенню людства, вони пофарбували пиво у червоний колір та розлили на пісок. Сехмет подумала, що то - кров, і все випила. Сп'янівши, заспокоїлась і знову стала добродушною Хатор.

Спочатку Хатор вважали донькою Ра, потім вона стала символізувати око Ра. У більшості згадок вона була дружиною Гора, а також ототожнювалась з коровою, яка народила сонце. Корова - священна тварина для єгиптян, тому Хатор поклонялися на всій території Єгипту. Особливо у місті Дендер, який був центром її поклоніння. Богиню навіть називали Владичицею Дендеру. Також єгиптяни часто ототожнювали богиню з Чумацьким Шляхом.

Кожну ніч Хатор спускалася до підземного царства, де на її захист і допомогу могли розраховувати покійні праведники. Тому богиню часто згадують у Книзі Мертвих, де вона займає своє почесне місце. Саме Хатор зустрічає покійних, що прямують до царства мертвих. Вона дає скуштувати їм їжу і той, хто спробував хоч маленький шматок, повернутися назад вже не міг.

Хатор - мила та добродушна богиня як для живих, так і для мертвих. Особливо добре вона ставилася до гарних жінок, вагітних, сімейних пар та молодят і вважалася їх покровителькою. Ім’я богині перекладається як “Дім Гора”, а її символами є золото, бірюза та нефрит.

Хатор вважалася матір’ю, покровителькою і захисницею фараонів. Вона взагалі символізувала для єгиптян все жіноче - красу, сексуальність, кохання, материнське піклування. Поклоніння їй було настільки популярне, що навіть деякі сусідні країни перейняли собі Хатор як божество.

Єгиптяни вважали усіх своїх богинь жіночої статі іншими проявами і формами Хатор. Також її описували як дружину та матір багатьох богів, і, в залежності від версій, все могло суттєво змінюватись.

Хатор називали “Хазяйкою неба” та “Владичицею зірок”. Місцем її проживання було небо, де окрім неї жили і інші боги. Єгиптяни представляли небо як водойму, з якої і розпочалось створення світу, а саму богиню - як корову, що породила сонце. Більш того, як і богиня Нут, вона народжує його кожного дня на світанку, а потім разом з ним пливе по небу.

За однією з версій, Хатор одночасно була для Ра матір’ю, дружиною та донькою. На зорі Хатор народжує Ра, як його матір. Далі Ра породжує Хатор зі свого ока, як свою доньку. Потім бере її за дружину і запліднює на заході сонця. Цикл повторюється кожного дня і таким чином Ра теж являється собі і батьком, і сином одночасно.

Око Ра захищало бога сонця від ворогів та зображувалось як чотири кобри, які дивляться у різні боки. Так вони можуть пильно стежити і попереджати про небезпеку. Для ворогів Хатор у образі ока Ра була безжальною і небезпечною. Ці два прояви богині, як жорстокої і небезпечної та чарівної і веселої, відображали єгипетське твердження про жінок. Що їх може охоплювати як нестримна пристрасть та лють, так і ніжне й прекрасне кохання.

Чарівна та весела форма Хатор відображається в її покровительстві над музикою, танцями, веселощами та пияцтвом. Ці задоволення життя єгиптяни вважали даром богів. Під час свят музиканти грали на бубнах, арфах, лірах та систрумах. До речі, інструмент систрум вважався її символом і використовувався у обрядах, пов’язаних з Хатор.

Ці аспекти Хатор були пов’язані з міфом про око Ра, коли її зупинили від винищення людства пофарбованим пивом. Таким чином під час свят випивка, танці та музика стали способом вгамувати її темний бік. Єгиптяни навіть казали, що боги грають для неї на систрі, а богині танцюють для неї, щоб розвіяти її поганий настрій.

Сексуальність Хатор описують по різному, від ніжної та невинної до нестримної і нахабної. Але вона завжди гарна, приваблива і спокуслива. Цікаво, що навіть деяких богів у яких є чітко затверджені дружини, під час історій сексуального типу зображують поруч з Хатор. І тут справа не в зраді, а, скоріше за все, в тому, що кожна богиня могла перейняти якості Хатор та стати нею, коли діло доходило до кохання.

В одному з міфів бог Бабі образив Ра, через що той засмутився і перестав виконувати свої обов’язки. Він просто лежав на спині і нічого не робив. Щоб розвеселити коханого, Хатор показала йому свої геніталії. Ра посміхнувся, забув про образу і повернувся до своїх обов’язків.

Після Нового Царства Хатор поступово витіснилася Ісідою, яка перейняла на себе деякі її характеристики. Але не було іншої богині, якій побудували б стільки храмів по всьому Єгипту. І поклоніння їй продовжувалось, як і іншим єгипетським богам, до перших століть нашої ери.

На сьогоднішній день Хатор залишається широко відомою в Єгипті і за його межами насамперед як богиня кохання, і асоціюється з Афродитою. Але мало хто знає про її жорстоке і безпощадне втілення, котре жахає навіть богів. У цій богині єгиптяни змальовували звичайних жінок - вродливих, спокусливих, ніжних та тендітних, але страшних, жорстоких і непередбачуваних у гніві.