Великий Сфінкс Гізи або Єгипетський Сфінкс

Великий Сфінкс Гізи або Єгипетський Сфінкс - найбільша і найдавніша статуя, виготовлена людиною з монолітної вапняної скелі, одне з чудес світу, яке дійшло до нашого часу. Має вигляд міфічної істоти з тулубом лева і головою людини і є символом мудрості, могутності, гідності, сили та влади, а також надлюдською формою втілення фараона. Окрім цього, його ще вважають стражем Дому Богів.

Більшістю істориків вважається, що Великий Сфінкс побудований у 2550 р. до н.е. під час правління фараона Хафри та носить його обличчя. Інші ж дослідники вважають, що на той момент Сфінкс вже стояв, тож, він більш стародавній. Є версія, що його могли побудувати ще 12 тис. р. до н.е. і це обґрунтовується кореляцією пірамід з зірками в сузір’ї Оріона.

Одним з варіантів назв Великого Сфінкса у древніх єгиптян був Хармахіс або Хор-Ем-Ахет і перекладався як “Гор на небосхилі”. Хармахіс вважався однією з іпостасей бога Гора і стражем, що охороняв Дім Богів. Середньовічні араби називали його “Батько жаху” або “Той, хто жахливий”, і вважали, що він змушує своїм могутнім виглядом мовчати. Окрім цього, вони уникали згадки про нього, бо вважали Сфінкса надзвичайним язичницьким символом, який стояв задовго до Різдва Христова і був одночасно жахливим і прекрасним спостерігачем, котрий невпинно дивиться через тисячоліття.

Вважається, що Сфінкс охороняє піраміди, які знаходяться за його спиною, але нижче знаходиться Храм зі своїми прихованими підземними конструкціями і, можливо, саме цей недобудований храм є його справжнім об’єктом охорони, за яким він пильно стежить.

Існує припущення, що між лапами статуї розташований вхід до лабіринту, правильний шлях по якому був відомий тільки жерцям. В ньому знаходяться бронзові двері до таємничого Світу пірамід, за якими захований ключ до мудрості богів і, можливо, вхід у потойбіччя.

Статую неодноразово засипало піском, інколи вона ховалася таким чином цілими століттями. Існує навіть міф, що, коли Сфінксу щось не подобається в ставленні до себе чи в правлінні поточного уряду, він підіймається і йде в пустелю, де глибоко закопується в пісок. Але стільки ж разів, скільки його засипало, його відкопували. Між лапами Сфінкса стоїть гранітна “Стела сну”, яка розповідає про одну з таких розкопок здійснених за часів Тутмоса IV.

Близько 1400 років до н.е. єгипетський царевич відправився на полювання зі слугами. Весь ранок він полював і лише опівдні дозволив своїм людям відпочити, а сам приніс в жертву богу Гору насіння квітів і повернувся до слуг. Так вийшло, що царевич сховався від нещадного сонця в тіні занесеного піском Сфінкса. І от у ві сні прийшов до нього бог Сонця, якого тоді зображували у вигляді Сфінкса, і почав говорити, що якщо царевич очистить Великого Сфінкса від піску, то цим доведе, що він його син і помічник, а згодом зійде на трон. Далі царевич дійсно посів трон, хоча і не повинен був його займати. Згадав про слова бога уві сні і відкопав статую. Таким чином царевич став фараоном Тутмосом IV.

В Давньому Єгипті Сфінкс був символом пізнання істини, а також живим образом правителя. Його поважали і зовсім не боялися як чудовиська, навпаки шанували і вважали захисником влади фараона. І лише ближче до наших часів, під впливом грецьких міфів і інших релігій, його почали боятися. Можливо, через його неймовірну силу і могутність, яку він випромінював тисячоліттями.

Великий Сфінкс має довжину 72 метра та 20 метрів у висоту. Більшість свого існування він був занесений піском і неодноразово відкопувався. Останнього разу його відкопали близько 100 років тому в 1920-1930-х роках. На його голові є залишки червоної фарби, це означає, що раніше його фарбували. Також там є діра, яку спочатку розцінювали як таємний вхід всередину, але потім це спростували і довели, що це було місце для кріплення головного убору, який був втрачений під час сильної бурі. Окрім цього, у Сфінкса була борода, але її зняли через ерозію і зараз вона зберігається у Британському музеї.

Дуже довго у відсутності в статуї носа звинувачували Наполеона Бонапарта. Вважалось, що під час його війни з турками нібито у ніс поцілило гарматне ядро. Але є зображення, які датуються більш раннім часом, де ніс вже був відсутнім.

Інша версія від каїрського історика стверджує, що це зробив суфійський фанатик, що розлютився, побачивши, як єгиптяни приносили Сфінксу дари. Це суперечило його вірі, і тому він відбив статуї ніс, після чого місцеві жителі його жорстоко покарали. Більшість істориків і вчених схиляються саме до цієї версії.

Третя версія ґрунтується на звичайній ерозії. Тисячі років тому в Єгипті був геть інший клімат і часто йшли дощі. В підтвердження цьому зафіксовані горизонтальні борозни, які оперізують статую по всьому периметру.

Великий Сфінкс однозначно є найбільшою серед найдавніших скульптур. Але є скульптури менші і старіші за нього. Цікаво те, що вони теж були зроблені у вигляді Сфінкса.

Сфінкс більше п’яти тисяч років дивиться на те, як бог Сонця Ра сходить вдалині над Нілом. Кожного дня промені сонця перш за все освітлюють його обличчя, а далі спускаються на решту Єгипту. Він спостерігав зародження історії Єгипту, спостерігав, як змінюються Фараони і був їх супутником і вартовим. Він і сам залишиться тим Фараоном, який його побудував і в його прояві знайшов безсмертя. Він отримував від людей безліч імен, і, можливо, отримає нові. Але, не зважаючи на це, буде й далі стояти. Стояти і кожного дня першим зустрічати проміні Сонця…